Селищний голова

Турбаба Галина Григорівна

Порядок управління комунальним майном
Про благоустрій території населених пунктів Дворічанської селищної ради
Пошук
Анонс подій
Подій не заплановано
Посилання

Президент України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Харківська облдержадміністрація

Харківська обласна рада

Мама – моя гордість
Мама – моя гордість

Мама – моя гордість

Конкурс присвячений Міжнародному дню людей похилого віку.

Конкурс серед представників Дворічанської громади на кращу публікацію серед людей поважного віку.

Конкурс присвячений Міжнародному дню людей похилого віку.

До оргкомітету конкурсу продовжують надходити публікації.

Мама – моя гордість

30 листопада 1953 року в сім’ї військовослужбовця  Лебединського Василя Григоровича та вчителя Лебединської Анастасії Григорівни у м. Дмітрові Московської області народилася дівчинка. Назвали її Наталкою. Батько та мати дівчинки з простих селянських сімей. Василь Григорович зразу ж зі шкільної парти потрапив на Другу світову війну, відчувши на собі всі її жахіття, після її закінчення, залишився служити в армії. Мама Наталії після закінчення Вільшанської десятирічної школи вступила до Харківського педагогічного інституту на історико-філологічний факультет, який з успіхом закінчила.

  Після того як у 1956 році батько демобілізувався, родина повернулася на батьківщину до мальовничого села Токарівка, що знаходиться на Дворічанщині. Час минав, дівчинка пішла в 1-й клас до Токарівської восьмирічної школи. Навчання давалося легко. На той час батько після  демобілізації заочно закінчив історичний факультет у Державному університеті ім.Горького (нині ім.Каразіна) працював вчителем історії та праці. Дивлячись на нього Наталці все більше і більше хотілося піти його стопами. У 1969 році, після закінчення 8 класів,  дівчина вступила до Харківського педагогічного училища (Харківська гуманітарно-педагогічна академія), яке  закінчила у 1974 році. Під час навчання Наталя зустріла свого майбутнього  чоловіка Інягіна Анатолія Єгоровича, який на той час навчався у Харківському пожежно-технічному  училище (нині Національний університет цивільного захисту України). Молоді побралися і в 1973 році у місті Харкові у них народилася донька, яку назвали Тетянкою.

Свій трудовий шлях Наталія Василівна почала у 1974 році у Тавільжанській восьмирічній школі, а потім з 1975 по 2021 рік беззмінно пропрацювала у Дворічанській середній школі (нині Дворічанський ліцей) спочатку вчителем початкових класів, а згодом, після закінчення у 1981 році Державного Університету ім.Горького (нині ім..Каразіна) – вчителем історії.

На протязі всього трудового шляху  Інягіна Наталія Василівна дала дорогу у доросле життя 5 випускам учнів. Будучи класним керівником ій приходилося займатися не лише навчанням дітей, а й складати сценарії до вечорів, займатися вихованням дітей, бути їм «мамкою». Так називали її між собою іноді діти.  Багато дітей обрали своєю професією – вчитель історії. Серед них Коваль Наталія Іванівна, Дідич Наталія Володимирівна та інші.  

Ще з молодості жінка приймала активну участь у громадському житті. Від бабусі Наталії Василівні передався співучий мелодійний голос, тож вона виступала у місцевому будинку культури у жіночому ансамблі, була учасницею хору вчителів Дворічанської середньої школи.

Показувала приклад школярам і в спортивному житті. Їй подобалось займатися волейболом (команду вчителів на той час тренував нині покійний Краснослав Степанович Плескач). Вчителі не одноразово приймали участь у спортивних районних змаганнях.  Наталія Василівна разом  з чоловіком та донькою приймала участь у змаганні «Мама, тато, я – спортивна сім’я», де посіли перше місце.

Не забувала жінка приділяти увагу і своїй сім’ї. У сім’ї підростали донька та син. Їм вона встигала спицями зв’язати шкарпетки, шапочки, шарфи та інші речі, на всі новорічні свята у обох дітей обов’язково були новорічні костюми створені власноручно. Серед них були шахматна королева, клоун, українка, циганка, іспанка, зайчик, осінь та інші.

Нині, відпрацювавши 47 років у школі, Інягіна Наталія Василівна пішла на заслужений відпочинок.  Займається аплікацією з тканини, створює вироби в стилі печворк (дитячі ковдри, наволочки та інші речі), в’яже гачком зі стрічок із тканини килимки. Допомагає доньці  та сину виховувати онуків, а їх у неї аж вісім.  

За останні два роки почала здійснюватися її мрія – зробити свій двір квітучим раєм. Яких тільки квітів тут немає, але найбільше тут троянд та хризантем.

А на майбутнє ще стільки планів…

                                                                         Гончаренко Тетяна

Альбом: Мама – моя гордість
Переглядів: 162
Дата публікації: 15:01 01.10.2021
Дворічанська селищна рада Харківської області >>>