Селищний голова

Турбаба Галина Григорівна

Порядок управління комунальним майном
Про благоустрій території населених пунктів Дворічанської селищної ради
Пошук
Анонс подій
Подій не заплановано
Посилання

Президент України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Харківська облдержадміністрація

Харківська обласна рада

Чесність і працьовитість – визначальні риси для нашої сім’ї
Чесність і працьовитість – визначальні риси для нашої сім’ї

Чесність і працьовитість – визначальні риси для нашої сім’ї

З краплинок неба і ковтка води, Із тих криниць, що як любов бездонні Із хвилі радості і піняви біди Ріка мого життя, ріка моєї долі

Конкурс серед представників Дворічанської громади на кращу публікацію серед людей поважного віку.

Конкурс присвячений Міжнародному дню людей похилого віку.

До оргкомітету конкурсу продовжують надходити публікації

Чесність і працьовитість – визначальні риси для нашої сім’ї

 З краплинок неба і ковтка води,

 Із тих криниць, що як любов бездонні

 Із хвилі радості і піняви біди

 Ріка мого життя, ріка моєї долі

   Ці вірші начебто про життя моєї бабусі Кутько Віри Федорівни – корінної дворічанки. Народилася 1952р в с.Гряниківка. Відколи себе пам’ятає, завжди гордилася своїми батьками.

   Мій прадідусь, Леонідов Федір Афанасійович – був високим, статним, красивим чоловіком. Бабуся пам’ятає, як він приходив до школи на зустріч з учнями.

   Під час Великої вітчизняної війни прадідусь був льотчиком. Він дуже цікаво розповідав про війну. Бабуся пишалася своїм татом, в ці хвилини її переповнювало почуття гордості.
   Прадідусь працював начальником дорожньої дільниці, а потім був директором харчосмакової фабрики.

   Моя прабабуся Леонідова Анна Петрівна була завідувачем - Дворічанського районного універмагу.

   Чудові дороги нашого життя! Котра з них найголовніша, найпам’ятніша?

   Для бабусі пам’ятні шкільні роки. Вона вчилася гарно була відмінницею. Як правило, відмінників не люблять в класі, але її навпаки обожнювали, бо вона давала списувати і допомагала однокласникам.

   Незабутні і студентські роки. Бабуся, маючи гарні знання після школи, у 1970 році відразу поступила до Харківського фармацевтичного університету.

   Після закінчення університету в 1975 році стала працювати в Дворічанській районній аптеці номер 69. Тоді була лише одна аптека на весь район. Майже 40 років пропрацювала фармацевтом.

   Бабуся – ветеран праці. Брала активну участь у громадському житті, працювала народним засідателем у суді.

   Віра Федорівна: інтелігентна, відкрита, відверта, щира, доброзичлива. Вона знається в музиці і захоплюється квітами. Більше 25-ти орхідей прикрашають її квартиру. Багато квітів подарувала Дворічанському ліцею.

   Найважливішою подією в житті бабуся вважає зустріч і одруження з дідусем.  Вони одружилися в 1973 році і вже разом 48 років.

   Мій дідусь Кутько Олександр Петрович народився в 1949 році в Дворічній. Закінчив Дворічанську школу в 1964 році на відмінно і поступив до Куп’янського автотранспортного технікума. Після його закінчення в 1969р поступив до ХІМЕСУ, після його закінчення працював викладачем автосправи у Дворічанській школі, а в 1992 був директором ПТУ номер 63.

  Олександр Петрович нагороджений медаллю «Відмінник освіти України» в 1999р. Він захоплюється полюванням, у 80-роках працював єгерем Дворічанського УТМР за сумісництвом.

   Життєві гони…  Кожен з нас повинен засіяти їх добрими справами, мати щедрий ужинок. Для нашої сім’ї завжди визначальними були чесність, працьовитість. Які б випробовування  родині не посилала доля, які б біди не проносилися над нею, про те ці риси залишаються непорушними.

   У моєї бабусі – дві доньки, якими вона пишається.

    Світлана – старша. Вона закінчила Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка. Кандитат економічних наук, доцент. Онука Олена - аспірант Державного біотехнологічного  університету.

   Моя мама молодша донька - Людмила закінчила цей же університет. Мама любе домашніх тваринок і займається домогосподарством. Я закінчила Дворічанський ліцей і зараз навчаюся на першому курсі Державноного  біотехнологічного  університету.

   Бабуся до нестями любить свій рідний край – Дворічанщину, бо як можна не любити такий край. Як можна не любити той час, ті хвилини, коли спілкуєшся з дітьми, друзями, сусідами. Вона розуміє, що саме в цьому і полягає велике людське щастя і такого щастя бажає кожному!

                                                               Павличенко Вікторія

 

 

 

 

                                                               

Альбом: Чесність і працьовитість – визначальні риси для нашої сім’ї
Переглядів: 510
Дата публікації: 15:05 01.10.2021
Дворічанська селищна рада Харківської області >>>